10 помилок у виборі хостингу, які з’їдають ваш прибуток

Часто власники сайтів обирають хостинг навмання. Наприклад, купують найдешевший спільний тариф з надією на стабільну роботу та повну свободу дій, а натомість діляться ресурсами з сусідами по серверу. Як результат, сайт має низьку продуктивність, повільно завантажується, а іноді й зовсім падає.

Оскільки показник продуктивності є одним із факторів ранжування в Гуглі, такий сценарій призводить до втрати високих позицій в пошуку. А тепер ще й уявіть, що ваша реклама веде на сайт, який більше лежить, ніж працює. Так ви просто зливатимете бюджет гривня за гривнею.

P.S.: така ситуація на спільному хостингу не трапиться, якщо хостер використовує CloudLinux. Ця ОС дає змогу виділити фіксовану кількість ресурсів для кожного акаунту, тому жоден користувач не може перевантажити сервер або вплинути на роботу інших сайтів.

Тож Анастасія Сакса, експертка хостингової компанії HostPro, зібрала 10 найтиповіших помилок у виборі хостингу, з якими стикаються клієнти. Радимо ознайомитись з ними перш ніж обирати тариф, щоб не втрачати дарма час і гроші.

Орієнтуватися тільки на ціну

Дешевий хостинг — це як сир у мишоловці: приваблює ціною, але користі з нього мало. Коли на одному сервері розміщують дуже багато сайтів, кожен акаунт отримує мінімум ресурсів. Сторінки починають відкриватися повільно, з’являються 500-ті помилки, а під час пікових навантажень вони просто виснуть. Це наслідок перепродажу ресурсів, який є типовою практикою дешевих хостингів, де кількість клієнтів важливіша за стабільність роботи. Тому без якісної техпідтримки на таких тарифах ніяк.

Разом із тим, не варто сподіватися, що дешевий хостинг матиме хорошу інфраструктуру. Потужне залізо та компетентні спеціалісти коштують грошей, і жоден адекватний хостер не буде працювати собі в збиток. Умовно, якщо хостинг коштує 1 долар, а середня ціна на ринку — 5, то на безперебійну роботу можна не сподіватися. Але на дорогі тарифи також не варто покладати надто багато надій. Досліджуйте ринок: ціна повинна бути виправдана пропозицією, інакше ви просто витратите бюджет дарма.

Тому перед вибором хостингу варто звертати увагу не лише на цінник, а й на якість техпідтримки, начинку тарифів і відгуки користувачів. Чудово, якщо на тарифі хостингу надають потужний NVME-диск, безкоштовні резервні копії та цілодобову підтримку.

Обирати хостинг без CLI-доступу

CLI-доступ (SSH, WP-CLI) — це можливість керувати сервером через командний рядок. Тобто замість того, щоб налаштовувати сервер у cPanel чи іншій панелі управління, клієнт може зробити це вручну. Для цього навіть не потрібно бути програмістом — достатньо знати базові команди.

З CLI значно скорочується час на виконання базових операцій з управління сайтом. Наприклад, на оптимізацію бази через панель піде 2 години, а через консоль — до 2 хвилин. А що більший девтайм, то довше відкладається дедлайн, і, відповідно, знижується кількість продажів.

Зазвичай на шареді CLI-доступ закритий з міркувань безпеки — техпідтримка відкриває його окремо на запит клієнта. А от на впс і дедіках root-доступ по SSH повинен бути відкритим.

Забувати про іноди та покладатися на дисковий простір

Іноди на хостингу — це як консьєрж у гуртожитку, який веде облік його мешканців: хто де живе, коли заселився і скільки платить. Без них система не знатиме, які файли є в ній. Тільки консьєрж слідкує за цим самостійно, а на хостингу кожен файл, тека, лист чи іконка займає один інод.

Часто за іноди взагалі забувають і думають, що для даних їхнього сайту вистачить лише дискового простору. Насправді це два різні типи сховища. Навіть при вільному місці на диску можна вичерпати всі іноди, через що сайт перестане створювати нові файли. Отже, не зможуть зберігатися резервні копії, оновлення, кеш, логи й інші файли.

Можна мати лише 3 ГБ зайнятого простору, але якщо у вас 250 000 дрібних файлів, то сайт перестане працювати, бо досягнуто ліміту інодів. Наприклад, на шареді ліміт становить від 100 000 до 300 000, і для невеликих сайтів цього зазвичай вистачає.

Тому при виборі хостингу дізнавайтесь не тільки про гігабайти памʼяті, а й про максимальну кількість файлів на тарифі — особливо для WordPress із купою плагінів.

Обирати хостинг без бекапів (особливо віддалених)

Бекап — це щось типу комбінації Ctrl+Z для сайту. Якщо відбулося невдале оновлення чи ви випадково видалили конфігураційний файл, можна відновити попередню версію сайту з бекапів. Мати хостинг без цього — це як грати в Майнкрафт у режимі «хардкор».

Звертайте увагу на нюанси. Деякі хостери роблять бекапи на тому ж сервері, де зберігається прод сайту. У такому разі, якщо відбувається збій на основному, конфігураційні файли втрачаються разом із бекапами, і відкотити сайт до попередньої версії стає неможливо.

Краще, щоб хостер зберігав бекапи на окремих резервних серверах, і робив це щодня. У такому випадку, якщо із сайтом щось стається, його можна відновити буквально за пару кліків.

Обирати локацію сервера без привʼязки до ЦА

Хоч ви й можете обрати будь-який закордонний датацентр, та якщо ваша цільова аудиторія з України, сайт буде завантажуватися значно довше. Тому при виборі хостингу обирайте сервер, розташований якомога ближче до ваших клієнтів.

Залишаємо посилання на статтю, де описані всі основні переваги хостингу в Україні.

Не забувайте, що вам потрібно буде частенько звертатися до техпідтримки. Закордонні хостери зазвичай не включають технічні консультації у вартість тарифу, тому за них потрібно доплачувати. До того ж відповіді надходять по черзі — якщо запитів багато, то можуть пройти години очікування. Що вже говорити, коли ТП в іншому часовому поясі, а розв'язувати питання доводиться вночі.

Якщо все ж потрібен закордонний сервер, його можуть запропонувати й деякі українські компанії. Зокрема, у HostPro є датацентри в Польщі, Нідерландах і США.

Не комунікувати з техпідтримкою при виборі тарифу

Багато хто боїться звертатися по допомогу до хостера, у якого ще нічого не придбав. Але на практиці все набагато простіше — фахівці з техпідтримки допоможуть навіть без активних послуг.

Вони підберуть найкращий тариф під потреби клієнта. Для цього потрібно надати достатньо інформації про свій проєкт: тип сайту, очікувану кількість відвідувачів, бажану систему керування, потребу в SSH тощо.

Так само й під час переїзду до іншого хостера. Тільки тут додатково потрібно вказати причину переходу, наприклад, нестачу дискового простору чи низьку швидкодію. Тоді техпідтримка зможе підібрати оптимальний тарифний план з урахуванням особливостей вашого сайту.

Забувати про кешування на рівні вебсервера

Кеш вебсервера — це збережені файли вже сформованих сторінок, запитів або даних у памʼяті сервера. Вони дозволяють сайту завантажуватися швидше, адже не потрібно повторно звертатися до БД чи виконувати скрипти. Це особливо помітно на WordPress, OpenCart та інших CMS, де одночасно можуть працювати десятки скриптів.

Важливо, щоб хостинг підтримував кешування на рівні вебсервера, а не лише через плагіни CMS. Наприклад, сервери з LiteSpeed Cache мають вбудовані інструменти кешування, які працюють швидше та стабільніше, ніж плагіни на рівні сайту.

Без цієї технології сайт буде працювати дуже повільно, скільки б ви його не оптимізовували. Тому обирайте хостинг із підтримкою серверного кешування — і буде вам щастя.

Нехтувати захистом від DDos-атак

DDos-атака — це коли зловмисник надсилає численні запити з різних джерел, щоб перевантажити ресурси сервера та зробити сайти на ньому недоступними. Коли стається атака на сервер, який не має належного захисту, він може зависнути чи повністю впасти, внаслідок чого сайти перестануть відкриватися.

Багато хостерів включають захист від DDos у тарифи віртуального хостингу та VPS. Системні адміністратори постійно моніторять усі сервери, а коли помічають підозрілу активність, ставлять IP на фільтр. Зазвичай такі фільтри та скрипти самописні, бо кожен хостер налаштовує їх під свою інфраструктуру та типи атак.

Втім, сисадміни — не чародії, тому не можуть захистити сайт на 100%, бо шахрайські схеми щодня удосконалюються. Зі свого боку ви можете додатково підʼєднати CloudFlare, увімкнути капчу та налаштувати куки — цього буде більш ніж достатньо для базового рівня захисту.

Не перевіряти можливість переходу на інший тариф

У кожного сайту настає момент, коли файлів і даних настільки багато, що вони впираються в межі ресурсів хостингу. Розумним рішенням буде перейти на потужніший тариф, але не всі хостери передбачають таку можливість. У результаті клієнт змушений тіснитись на своєму тарифі, постійно видаляти кеш і чистити базу даних, щоб звільнити бодай кілька мегабайтів.

Не дуже приємний сценарій, правда? Тому варто заздалегідь дізнатися, чи підтримує хостинг перехід на інший тариф. І важливо, щоб цей процес був безболісним: без втрати даних і простоїв у роботі сайту. Якісний провайдер робить усе швидко, а під час перенесення сайт функціонує у штатному режимі.

Недооцінювати або переоцінювати техпідтримку

Ви, як клієнт хостера, не зобовʼязані знати всі технічні нюанси. Наприклад, який тариф підійде вашому проєкту чи як підʼєднати SSL-сертифікат. І це абсолютно нормально. Ви можете звернутися по кваліфіковану допомогу до технічної підтримки — вони охоче вас проконсультують.

До того ж у багатьох українських хостерів техпідтримка вже входить у вартість тарифу. І що приємно — там немає пріоритетності за тарифами, а на відповідь зазвичай потрібно чекати не більше пʼяти хвилин. Така оперативність позитивно впливає на аптайм, адже не доводиться годинами чекати на допомогу, поки сайт тихенько падає.

Водночас не варто покладати забагато надій на техпідтримку. Хоч вони й молодці, але точно не супергерої, яким усе до снаги. Часто користувачі звертаються з непрофільними запитами, як-от виправлення синтаксичних помилок в коді. А це вже не їхня компетенція — фахівці техпідтримки не розробники, тому не лізуть в кодову частину сайту.

Наостанок

Ця стаття дозволить вам навчитися на чужих помилках, а не робити власні. Адже їх виправлення потребує не лише часу, а й грошей, які могли б піти на розвиток вашого сайту чи бізнесу.

І не забудьте скористатися промокодом ELITW20, який дає 20% знижку на хостинг у HostPro.